Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 917/133/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"на постановувід 25.05.2016 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 917/133/16 господарського суду Полтавської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Райз - Максимко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"простягнення 6 205 691,05 грн.

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року ПАТ "Райз - Максимко" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Гадячсир" про стягнення 6 205 691,05 грн. заборгованості, з яких: 5 193 478,06 грн. - основного боргу, 379 239,46 грн. - інфляційних втрат, 67 282,75 грн. - 3% річних, 67282,75 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 498 408,03 грн. штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Гадячсир» умов укладеного між сторонами договору поставки №92-П від 18.09.2014 року.

31.03.2016 року відповідач звернувся до господарського суду Полтавської області з клопотанням про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом Кіровоградської області справи №912/1229/16, порушеної за позовом ТОВ "Гадячсир" до ПАТ "Райз - Максимко" про визнання недійсним договору поставки № 92-П від 18.09.2014 року.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначав, що оскільки правовою підставою позову ПАТ "Райз - Максимко" до ТОВ "Гадячсир" про стягнення 6 205 691,05 грн. заборгованості є невиконання умов договору №92-П від 18.09.2014 року про поставку молока коров'ячого незбираного, який оскаржується відповідачем у справі №912/1229/16, дану справу неможливо об'єктивно розглянути до вирішення справи 912/1229/16.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.03.2016 року (суддя Погрібна С.В.) провадження у справі № 917/133/16 було зупинено до розгляду пов'язаної з нею справи № 912/1229/16, що розглядається господарським судом Кіровоградської області та зобов'язано сторін повідомити суд про результати розгляду справи № 912/1229/16.

Мотивуючи ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що дану справу неможливо розглянути до вирішення пов'язаної з нею господарської справи №912/1229/16, що перебуває у провадженні господарського суду Кіровоградської області, оскільки в разі визнання господарським судом недійсності договору поставки №92-П від 18.09.2014 року, рішення суду вплине на вирішення даної справи.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 р. (судді: І.В. Тарасова, О.А. Пуль, В.О. Фоміна) ухвала господарського суду Полтавської області від 31.03.2016 р. скасована, а матеріали справи передані на розгляд до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції зазначивши лише про порушення господарським судом Кіровоградської області справи №912/1229/16 а також те, що позовні вимоги у зазначеній справі №917/133/16 ґрунтуються на правочині, який оспорюється у справі №912/1229/16, не навів у мотивувальній частині ухвали, як обґрунтування висновків про пов'язаність справ, так і мотивів, з яких він дійшов висновку про неможливість розгляду даної справи до вирішення спору у справі №912/1229/16.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не визначено, з'ясування яких саме обставин у ході розгляду справи №912/1229/16 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у справі №917/133/16, не зазначено, які саме обставини не можуть встановлені господарським судом самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із предмету, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодекск України).

ТОВ "Гадячсир" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 р. у даній справі скасувати, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.03.2016 р. залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на правомірність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

На думку скаржника, результат розгляду справи №912/1229/16 матиме суттєве значення для вирішення даної справи, оскільки в пунктах договору поставки №92-П від 18.09.2014 року визначено розміри штрафів, порядок та строки проведення розрахунків за отриманий товар, відповідальність за невиконання зобов'язання щодо оплати товару у встановлені договором строку, які необхідно врахувати господарському суду при вирішенні по суті даної справи.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Райз - Максимко" просить залишити постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що місцевий господарський суд має можливість при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості надати правову оцінку договору, який є однією із підстав позову, і у разі наявності відповідних правових підстав вправі застосувати положення пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо визнання вказаного правочину недійсним.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

За змістом вищевказаної статті причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду в кожному конкретному випадку слід з'ясувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Тобто, господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги щодо змісту ухвали у разі, якщо господарський спір не вирішується по суті; зокрема, ухвала має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство, висновок з розглянутого питання.

Отже, ухвала про зупинення провадження у справі повинна відповідати вимогам, передбаченим статтею 86 вказаного Кодексу, а також містити викладення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову ПАТ "Райз - Максимко" є вимога до ТОВ "Гадячсир" про стягнення 6 205 691,05 грн. відповідно до договору поставки № 92-П від 18.09.2014 року; у справі №912/1229/16 ТОВ "Гадячсир" звернулось до господарського суду Кіровоградської області про визнання недійсним договору 92-П від 18.09.2014 року та стягнення 2000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції в порушення вимог частини 1 статті 79, пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, не навів істотних обставин, які не можуть бути встановлені самостійно місцевим господарським судом в межах розгляду даної справи без вирішення справи №912/1229/16 господарського суду Кіровоградської області.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що зупинення провадження у справі про стягнення коштів до вирішення справи, предметом якої є визнання недійсним договору поставки №92-П від 18.09.2014, на підставі якого заявлені вимоги про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд має враховувати обставини конкретної справи. Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що в позовній заяві позивач зазначав про часткове виконання відповідачем умов спірного договору та здійснення останнім оплати в розмірі 23956000,00 грн., що підтверджує фактичне часткове виконання відповідачем умов спірного договору в добровільному порядку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що порушення господарським судом Кіровоградської області провадження у справі №912/1229/16 не може бути перешкодою для з'ясування відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України істотних обставин у даній справі №917/133/16 при її розгляді господарським судом, у тому числі щодо відповідності договору поставки №92-П від 18.09.2014 року, на підставі якого заявлено вимоги про стягнення, вимогам чинного законодавства.

Таким чином, Харківський апеляційний господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про невідповідність ухвали місцевого господарського суду приписам частини 1 статті 79, статті 83 Господарського процесуального кодексу України та вірно скасував її з наведених вище підстав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає постанову апеляційного суду такою, що відповідає нормам процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає такими, що спростовуються приписами чинного законодавства та встановленим апеляційним судом обставинами.

Керуючись статтею 79, пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 р. у справі № 917/133/16 господарського суду Полтавської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач